|
|
Історія школиЛітопис Навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 - Покровська гімназія" Покровської районної ради Дніпропетровської області Основні віхи історії навчального закладу Навчальний заклад було засновано у 1964 році. Розпочинав він свою роботу як Покровська середня школа, в якій навчання проходило в дві зміни. В 1979 році навчальний заклад було реорганізовано в Покровську восьмирічну школу №1. З 1995 року – Покровська НСШ №1, а з 2005 року – Покровська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1. Рішенням сесії Покровської районної ради від 14.07.2011 року №114-7/ IV та наказу по відділу освіти Покровської РДА №45-К від 01.09.2011 року «Покровська ЗОШ І-ІІІ ст. №1» була реорганізована у комунальний заклад освіти «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 – Покровська гімназія» з 01.09.2011 року.
Покровська середня школа 1964-1978 Директори: 1964-1972 – Масько Галина Євдокимівна 1972-1974 – Шульга Георгій Олександрович 1974 -1975 – Блащук Дмитро Прокопович
Покровська восьмирічна школа №2 1979-1995 Директори: 1978-1979 – Кривошей Олександр Семенович 1979-1983 – Радочин Іван Григорович 1983-1989 – Сілецький Віталій Михайлович
Покровська неповна середня школа №1 Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 1995-2011 Директор: 1989-2011 – Сердюк Віктор Павлович
НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №1 – Покровська гімназія» Директор: З 2011- 2020 – Божко Станіслав Борисович З 2021 року - Гончаров Сергій Володимирович
Колектив школи. 1974 рік ПОКРОВСЬКА СЕРЕДНЯ ШКОЛА
1964-1972 роки. Директор школи Масько Галина Євдокимівна. У 50-х роках ХХ століття на території селища Покровського Дніпропетровської області проживало більше тисячі дітей шкільного віку і працювало дві середні школи: Покровська СШ №1 імені Горького (с. Олександрівка) і Покровська СШ №2 (на території колгоспу «Побєда»). У 1955 році представники Покровського району побували у Києві в ЦК КПУ та Міністерстві освіти. Міністр освіти написав розпорядження Дніпропетровському обласному відділу освіти : Завідуючому Дніпропетровським облвно Тов. Кононенко. Міністерство освіти УРСР прохає запланувати будівництво типового приміщення середньої школи в селищі Покровському і розпочати будівництво в 1955 році, щоб на 1956 р. воно було перехідним будівництвом. Міністр освіти УРСР БІЛОДІД.
Довго велися розмови, суперечки з цього приводу. Нарешті в район прийшла радісна звістка: планові організації області запланували будівництво типового приміщення середньої школи. Незабаром приїхали геодезисти, а після них і будівельники. У 1959 році розпочалось будівництво школи. Будували повільно. Наступив 1964 рік. Будівельників зобов’язали будь-що закінчити будівництво школи. На будівництво приїхало декілька бригад, працювали в три зміни. Роботи підходили до кінця. Велику допомогу будівельникам надавали учні Покровської СШ №1, №2. Вони цілими класами, а інколи, по декілька класів ходили на суботники і виконували різну роботу. Мили підлогу, вікна, двері, виносили залишки будівельних матеріалів, розрівнювали шкільне подвір’я, будували спортивні майданчики, готували ділянки під клумби та дослідні ділянки. На допомогу будівельникам та учням часто приходили батьки учнів. Вони з таким же захопленням як їх діти працювали на будівництві школи. Дехто з них допомагав вставляти вікна, двері, фарбувати підлогу в класних кімнатах, білили стіни. Кожен горів бажанням скоріше закінчити всі роботи.
Будівництво школи закінчилося в 1964 році. 30 вересня 1964 року районний відділ народної освіти своїм наказом призначив учителів на роботу у нову школу, яка стала називатися Покровська СШ. Педагогічний колектив школи:
14 жовтня 1964 року відбулась перша нарада при директору школи, де вирішили питання розташування кабінетів, графік занять у школі у першу і другу зміну. Учнівський колектив школи комплектувався з учнів Покровської СШ №1 та СШ №2. Із СШ №1 перевели два 9-ті класи, два 10-ті класи, два 11-х класів. Із Покровської СШ №2 переведено 12 класів-комплектів: 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, класи, два 9 класи, два – 10 класи, один - 11 клас . всього 564 учні. 16 жовтня 1964 року – урочистий день відкриття школи, перший день занять у школі. Урочисту лінійку відкрила директор школи Масько Галина Євдокимівна. Від колгоспу “Побєда” секретар парторганізації подарував школі акордеон. Зворушливий щирий був виступ секретаря комсомольської організації школи Міхна Олексія. А потім настала незабутня хвилина – дзвінок на перший урок у новій школі. І полилась селом мелодія шкільного дзвоника. Вона закликала учнів сісти за парти і розпочати свій трудовий день. Широко відчинилися двері школи і потік учнів направився у приміщення Розпочалися заняття. До послуг учнів були відкриті кабінети, лабораторії. Вчителі демонстрували перед учнями нові прилади з фізики, хімії, математики та інших предметів. Це була єдина школа в районі, де були обладнані кабінет фізики і препараторська, кабінети хімії та біології, великий просторий спортивний зал, шкільна їдальня, виробничі майстерні, влаштовано спортивний майданчик.
Підготовку до першотравневої демонстрації учні школи розпочали ще зимою Швидко пройшов час. Наступило свято трудящих усього світу, свято миру, дружби, весни – Перше травня. Вулиці нашого селища святково прибралися. Прапори, лозунги, підбілені дерева, веселі посмішки на обличчях людей створювали бадьорий радісний настрій. Кращі учні школи Янгола Олексій та Гапон Люся несуть емблему школи
Привернула увагу група юнаків-спортсменів, які рухалися в колоні на велосипедах, тримаючи в руках Державний прапор. Ось іде колона дівчат - дев’ятикласниць. Вони всі у святковій учнівській формі, в руках у них різнокольорові обручі. Заключними в колоні йдуть члени педагогічного колективу.
Сонячний веселий травневий ранок. Сьогодні день останнього шкільного дзвоника. Під звуки маршу духового оркестру виходять зі школи, несучи у руках прапор, наші дорогі випускники – одинадцятикласники. Вісімдесят випускників закінчували школу. В урочистій тиші директор школи Масько Галина Євдокимівна читає наказ про те, що всі учні 11-х класів допущені до екзаменів. З привітальним словом до школярів звернувся представник райкому партії Кандала. Привітала учнів працівник райкому комсомолу Вердіна В.А.. За 1964-1965 навчальний рік учні школи зайняли перші місця на районних олімпіадах з фізики, хімії географії, математики. Учасники художньої самодіяльності під керівництвом Ткаченка О.Г. зайняли перше місце в районному огляді самодіяльності. Навесні 1966 року була створена комісія по благоустрою школи. В цю комісію ввійшли:
Комісія розробила детальний план озеленення школи. Діставали туї, інші декоративні кущі і дерева, троянди. Все подвір’я школи розбили на ділянки і за ними закріпили класи. Багато корисних справ зробили школярі. Вони озеленили подвір’я школи, пропололи в колгоспах більше 300 га просапних культур, зібрали більше 200т металолому, дали для населення району понад 10 концертів. Добре працювала лекторська група. Лекторами-вчителями прочитано до 200 лекцій і доповідей. Кожної суботи в школі проводились вечори старшокласників. Ці вечори готували самі учні і вони поглиблювали знання учнів. Вся проведена робота дала свої наслідки. 42 учні школи за підсумками 1964-1965 н. рік закінчили навчальний рік на «відмінно», 125 – на «4» і «5». Учні 11-х класів Суржик Тамара, Терещенко Тетяна, Семьонов Валерій, Гапон Людмила, закінчили школу з золотою медаллю. Квітка Катерина, Капуста Олександра, Міхно Олексій Кісенко Володимир нагороджені срібними медалями. Настав серпень 1965 року. Йшли останні приготування до нового навчального року, стали надходити вісті з інститутів про здачу екзаменів нашими випускниками. До Дніпропетровського університету вступили: Семьонов Валерій, Терещенко Тетяна, до хіміко-технологічного – Суржик Тамара, Квітка Катерина. В Запорізький машинобудівний – Міхно Олексій, в Одеський радіотехнічний Кісенко Володимир та інші. Влітку 1965 року школа організувала екскурсію, найняла теплохід і поїхали в столицю України – Київ. До Дніпропетровська їхали автомашинами, а потім по Дніпру теплоходом. 85 учнів та вчителів протягом 8 днів перебували у столиці. Побували у м. Києві, Каневі, були на республіканському стадіоні, відвідали театри. 1965-1966 навчальний рік Школа працювала над проблемою «Працювати без другорічників». Протягом року в школі працювали предметні комісії, де вчителі мали підвищувати свою кваліфікацію, працювали предметні гуртки, де учні поглиблювали свої знання. На районних олімпіадах з математики, хімії, фізики, географії учні школи зайняли призові місця. А учень 10-Б класу Щепець Микола на обласній олімпіаді юних географів зайняв перше місце і був направлений на республіканську олімпіаду, де набрав велику кількість балів і був нагороджений цінним подарунком. На районному конкурсі художньої самодіяльності учні нашої школи зайняли перше місце, а фізкультурники на районній спартакіаді завоювали 5 перехідних кубків і теж зайняли перше місце. Школа працювала з повним навантаженням, жила різностороннім життям. В школі в 1965-1966 навчальному році навчалось 7 випускних класів (3 одинадцяті класи та 4 десятих). Всього випускників – 223 учні. Учительський колектив школи прийняв всі міри, щоб дати учням міцні і сталі знання. В січні 1966 р. в школу приїхала комісія обласного відділу народної освіти – 15 чоловік інспекторів і методистів інституту удосконалення, протягом двох тижнів перевірили всю навчально-виховну роботу школи. Вони відвідали більше 200 уроків, побували на засіданнях предметних комісій, на засіданні батьківського комітету, на загальношкільних комсомольських зборах, на педраді, перевіряли всю документацію школи, провели анкетне опитування учнів по окремим питанням. Голова комісії, інспектор облвно тов. Білий І.П. сказав: «Якщо контрольні роботи пройдуть добре, то висновок про школу буде хороший.» Почали проводити контрольні роботи. З української мови майже всі учні справились добре і лише декілька учнів написали роботи на негативні оцінки. З російської мови та математики учні теж справились з завданням. Правда негативних оцінок було трохи більше, ніж з української мови. Комісія дотрималась свого слова. Висновок про школу був хороший. Після від’їзду комісії учительський колектив школи намітив конкретнізаходи по усуненню тих недоліків, Які були виявлені комісією. Знову приступили до праці. Країна йшла назустріч славній даті 50-річчю Великого Жовтня. Школа теж готувалась гідно відзначити цю знаменну дату. Була створена і затверджена комісія, яка детально розробила план оформлення школи, розробила детальний план роботи. Ці заходи були обговорені на засіданні педради, комсомольських зборах. Червоною ниткою через всі завдання, які брали на себе учні і вчителі, проходило – зустріти 50-річчя Великого Жовтня хорошими показниками в навчанні і зразковою поведінкою. Цьому завданню було підпорядковано всю роботу в школі.Кожен клас одержав завдання: 9-а клас – Вивчити і описати в альбомі бойовий шлях 9-го Задніпровського полку. 9 –б клас - Історію і розвиток колгоспу “Побєда”. 6-б клас – Зв’язатися з ветеранами полку Нормандія-Німан в якому перебував і загинув учень нашої школи Білозуб Володя. 7 клас – з’ясувати, хто похоронений на братському кладовищі. 9-в клас – Зібрати матеріали і оформити альбом про тих, хто народжений орденом Леніна. Наступив кінець навчального року, за ним розпочались екзамени. На кінець навчального року з 626 учнів до наступних класів переведено 620 учнів. На «5» закінчили школу – 38 учнів, на «4» і «5» – 195 учнів. З 223 випускників 10-11 класів з золотою медаллю закінчили –14 учнів, із срібною – 3 учні. Всі ми турбувалися як влаштуються наші випускники. Кожен п’ятий випускник вступив в інститут, решта влаштувалась працювати і продовжували готуватись. Список учнів, що закінчили школу з золотою медаллю:
Із срібною - 3 учні:
Влітку 1966 року для кращих учнів нашої школи була організована екскурсія до Ленінграда. 1966-1967 навчальний рік Почався новий навчальний рік, для школи він був незвичайний. Школа працювала під девізом: «Зустріти 50-річчя Жовтня високою і якісною успішністю, зразковою поведінкою.» Поруч з цим треба було проводити велику господарчу роботу: оформити фасадну сторону подвір’я. Зняли забір, який закривав значну частину школи, і зробили кам’яний забірчик, а в середині жолоби для вирощування квітів. Наші юннати приступили до роботи і почали готувати грунт для посіву квітів.
Учительський колектив школи турбувався, щоб учні нашої школи були всебічно розвинені. Протягом року було проведено багато вечорів і зустрічей із знатними людьми нашого району, які боролися за встановлення Радянської влади на території нашої країни і району, які боролись за побудову соціалізму . Цікавими були зустрічі учнів з письменником Д.І. Бедзиком . Він розповів учням про свою творчість, закликали учнів до праці, до якісного опанування наук. Багатолюдною була зустріч в районному Будинку культури з українським радянським письменником Бедзиком. Щиро вітали учні Д.І. Бедзика, вони дарували йому квіти. А після зустрічі ще довго не відпускали письменника, кожному хотілося одержати від Дмитра Івановича автограф.
На згадку про своє перебування в школі Д.І. Бедзик сфотографувався з найменшими школярами – першокласниками. З ними поруч директор школи Масько Галина Євдокимівна та вчитель історії Тихий Т.О. Багато провели зустрічей з колишніми воїнами Радянської армії. До школи на зустріч з учнями та вчителями приїхав начальник штабу 503-го стрілецького полку, 91-ї стрілкової дивізії Сопкін Олексій Григорович. Дивізія, в якій він служив звільняла Покровський район від німецько-фашистських загарбників. Учні школи вишикувались біля школи, щоб організовано відправитись на братське кладовище, де буде проходити урочиста зустріч з визволителями. Багато розповів Олексій Григорович про те, як виганяли і громили німецьких загарбників. Ще довго проходили щирі бесіди з Олексієм Григоровичем. Діти показали йому шкільне подвір’я, школу. На згадку про цю зустріч зробили декілька фотографій. В гості до учнів школи приїхали білоруські піонери гостинно зустрічали їх у школі. Для гостей було дано святковий концерт. Хвилюючою була зустріч з ветеранами революції, громадянської війни, старими більшовиками. На згадку про цю зустріч комсомольці школи подарували кожному учаснику червоні гвоздики – символ боротьби і перемог нашого народу, славні роки революційної боротьби. Старанно працювали протягом року вчителі та учні, а тому не випадково, що в1966-1967 навчальному році школа одержала 10 грамот. Поруч з навчанням і другими важливими справами готувались до першотравневої демонстрації. Відмінники навчання Красулін Олег та Лаврущенко Галина несуть емблему школи. Велику роботу провели учні 7 класу по збору матеріалу, хто захоронений на братському кладовищі селища Покровського. Рідні дякували червоних слідопитів школи за турботу і пам’ять про їх загиблих синів, батьків. Учні школи вшанували пам’ять тих, хто віддав своє життя за нашу Батьківщину. 9 травня з вінками і квітами всі вчителі і учні організовано вирушили до братського кладовища. Струнко стоять в урочистій траурній тиші піонери школи: Ващенко Володимир, Дрогалов Олександр. Настільки був насичений працею навчальний рік, що не помітили, як підійшов кінець навчального року. Директор школи Масько Г.Є. читає рішення педради про допуск учнів 10-х класів до екзаменів, вітає їх з закінченням навчального року і бажає успішно витримати екзамени. Радісно, і в той же час з сумом слухають випускники це рішення. Радісно, що закінчився навчальний рік; сумно, що через місяць доведеться прощатися зі школою. З привітальними словами і щирими побажаннями виступив зав. Покровським райвно А.Ф. Перцев. Закінчились екзамени, підвели підсумки роботи. З 545 учнів до наступних класів переведено 541 учень. На «5» закінчили рік – 30 учнів, на «4» і «5» - 166 учнів. Школу з золотою медаллю закінчив Красулін Олег, а Лимар Володимир, Світайло Василь, Іващенко Люба, Чумакова Люба – з срібними медалями. В 1966 – 1967 навчальному році кожен 4 учень – випускник, поступив у вищий навчальний заклад. Крім того з минулих випусків більше 40 учнів теж поступили в інститути. Влітку 1967 року кращі учні школи були на екскурсії у Москві. 1967 – 1968 навчальний рік 31 серпня 1967 року знову пролунав перший шкільний дзвоник. З новим навчальним роком школярів вітає інспектор шкіл Ю.А. Чудник. Знову сіли за парти. Йшло змагання між класами, щоб гідно зустріти 50-ту річницю Великого Жовтня. Червоні слідопити зав’язали велику дружбу зі старими більшовиками., учасниками Великої Жовтневої соціалістичної революції, громадянської війни і великої Вітчизняної війни. Багато листів надіслав генерал-лейтенант Левандович С.Т., головний інженер полка «Нормандія-Німан» і інші. В школі був організований музей Бойової слави, де були стенди про міста-герої Москва, Ленінград, Київ, Волгоград та їх захисників – наших земляків. Було переоформлено музей В.І.Леніна. В трудових буднях не помітили, як швидко йде час. Наближалися 50-ті роковини Жовтня. Школа підготувала прекрасний монтаж. Провели урочисті збори для учнів всієї школи, провели бесіди. 7 листопада 1967 р. учительський і учнівський колективи школи вийшли на святкову демонстрацію. Учні 10-Б класу несуть макет ордена Трудового Червоного Прапора. Їх клас відображає комсомольців періоду громадянської війни. Крокують учні 9-А класу, вони несуть макет ордена Леніна, яким був нагороджений комсомол в роки Великої Вітчизняної війни. 1968 –1969 навчальний рік Він був насичений трудовими справами. Учнівський і учительський колективи працювали над покращенням знань учнів і покращенням виховної роботи. На районних олімпіадах юних фізиків, математиків, хіміків, астрономів наші учні зайняли перші місця і нагороджені похвальними грамотами.
Матеріали зібрані учнями під керівництвом вчителя історії Л.В. Харченко
В 1964 році Олександрівську середню школу ім. Горького і Покровську середню школу №2 (к-п "Побєда") було реорганізовано в Покровську середню школу №1. Вона розпочала свою роботу в новозбудованому тоді трьохповерховому приміщенні по вул. ім. К. Маркса, де тепер з 1978 року знаходиться НСШ №1. Колись в центрі Покровського містився такий собі примітивний і непривабливий спортивний майданчик, в кутку якого довгий час стояла гіпсова скульптура футболіста. Ось на цьому майданчику на початку 60-х років минулого століття почалося будівництво школи. Бо ж яке воно: одна з діючих шкіл називалася Покровська середня школа №1 імені Горького, а містилася в селі Олександрівка? Будівництво йшло мляво. Були навіть періоди, коли роботу можна було оцінити словами поета :”Той мурує, а той руйнує…” Звичайно, цьому, мабуть, посприяли зміни нагорі – об’єднання районів – Покровське стало селищем Васильківського району. Ось в таких умовах завершували будівництво, хоча на перше вересня 1964 року не встигли. А була школа готова лише у другій половині жовтня. Більшість шкіл нашого району, крім земських будівель, розміщувалися у пристосованих приміщеннях. Ця ж новобудова зводилася за типовим проектом і за багатьма даними була дивом, щастям і радістю: при виході – великий вестибуль, де були вішалки для одягу, їдальня, спортивний зал, майстерні, кабінети фізики, хімії, біології з найрізноманітнішим спеціальним обладнанням (висувні шафи, демонстраційні столи, електрифікація робочих місць). Школа мала централізовану систему водяного опалення, чого теж ніде не було. На кожному поверсі – вода, туалет. Одне слово – всі зручності для роботи учнів та вчителів. Щоб укомплектувати нову школу учням, Васильківським райвиконкомом було проведено кардинальні зміни: Покровська середня школа №2, що містилася на території колгоспу «Побєда», втратила свій попередній статус і стала називатися восьмирічною №1, передавши учнів 9-10 класів у новобудову, а школа, що іменувалась Покровська середня №1, стала Олександрівською восьмирічною. Восьмирічна школа №1, що на Глиняній, стала №2. Новобудова отримала назву Покровська середня школа. Її директором було призначено Галину Євдокимівну Масько. Людину, яка мала особливий талант організатора, господарника. До цього вона була директором школи в «Побєде». Галина Євдокимівна мала звання «Заслужений учитель УРСР». Вона багато віддала сил і енергії для матеріального зміцнення школи, її естетичного оформлення, патріотичного виховання учнів. Пам’ятаю, як на третьому поверсі в коридорі був оформлений куточок патріотичного виховання, де містився стенд «Покровчани – захисники міст-героїв», повз який ніхто не міг пройти, щоб не зупинитися. У вестибулі висіли великі картини: «Прийом у піонери», «Прийом до комсомолу», «Прибув на канікули» й інші. Директор сама особисто почергово із завідуючим кабінетами машиною, яку просила в колгоспі, завозила обладнання у кабінет фізики, хімії, біології, математики, для молодших класів, у спортзал. Крім радості були і прикрощі, особливо тоді, коли за допомогою доводилося звертатися до районного керівництва. А добиратися до Васильківки було не так просто. Автобусного сполучення тоді ще не існувало. Трапився такий випадок. Через кілька днів після здачі школи вночі прошуміла велика злива і потоки води з вулиці Леніна та музичної школи хлинули вниз. У приміщенні школи, в майстерні (нині їдальні) утворилося «водоймище» глибиною до півметра. Директор зразу ж забила на сполох. За допомогою телефону зібрала керівництво селища та будівельників, які зводили споруду. Виконроб знав про недолік у будівництві, та сподівався на авось. Після двох днів земляних робіт вода там більше не збиралася. І знову лихо: фасадна стіна другого поверху дала тріщину. Скликали спеціалістів. Все закінчилося благополучно: металеві шини, зафіксовані цементним розчином, не дали прогресувати. Найбільш болючим і делікатним залишалося питання охоплення навчанням дітей початкових класів. Справа в тім, що із введенням новобудови було переглянуто і змінено межі мікрорайонів (території, обов’язкової для охоплення дітей навчанням даної школи). Для новобудови межа проходила по вулиці 40 років Жовтня. Молодші класи повинні були навчатись у початковій школі, де нині розміщується пожежна частина, п’яті – восьмі класи – в Олександрівці. Батьки не змирились з такою розкладкою – ходили і писали в різні інстанції. Далі з роками ця проблема зникла – запровадили двозмінне навчання. Не простим тоді стало питання укомплектування школи педагогічними кадрами. Хибними і шкідливими були балачки: якщо тебе не беруть у нову школу, то ти поганий вчитель. Ну а все таки кращі були і їх не можна не назвати. Це – вчителі-математики О.І. Хоменко, А.Ф. Погорілий, О.Т. Дрогалова, вчителі української, російської мов та літератури Н.І. Воєводіна, П.С. Терещенко, вчитель хімії М.І. Тарасенко, вчителі англійської мови О.Т. Шкутенко, Є.Ф. Біловіл, учитель фізичної Г.Ф. Дуб яга, вчителі історії Т.О. Тихий, Г.Ф. Василенко, вчитель біології М.Я. Василенко, лаборант фізики і хімії К.С. Щербина, завідуюча господарською частиною школи О.С. Дачишина й інші. Автор статті Блащук Д.П. Газета «Радянське слово»
Школі – 50 років. Колектив працівників. 2015 рік. |
